«Зразу пішла у військкомат і сказала – тільки щось, я готова вирушати»: як альпіністка Ірина Галай стала до лав ТрО

Якщо в країні війна, неможливо, щоб половина населення не робила нічого. Сильні жінки потрібні Україні як ніколи – і вони є.

В інтернеті поширюють меми про українок, які збивають дрони банками з консервацією і дають окупантам соняшникове насіння – «щоб хоч соняшники росли, коли ви тут ляжете». І зовсім не меми – про лікарок, які рятують життя у найбільш екстремальних умовах, вагітних, які народжують в укриттях, волонтерок, які днюють і ночують, розфасовуючи і розвозячи гуманітарну допомогу, і військовослужбовиць, які пішли захищати Україну та свої громади – поки деякі чоловіки намагаються втекти.

Ірина Галай, яка у мирний час підкорювала найвищі та найнебезпечніші вершини світу, зараз – помічниця командира батальйону Мукачівської територіальної оборони. І каже: нині в армії всі рівні, і чоловіки, і жінки.

Як і чому Ви вирішили приєднатися до тероборони?

Я сильна, витривала і дуже смілива людина. І я зрозуміла – який сенс мені зараз показувати свої риси у горах, якщо я не можу їх показати на захисті моєї країни? Я не боюся, я вмію стріляти, я закінчила військову кафедру, я вмію користуватися всією зброєю. Я зразу, з першого дня, як тільки почалася агресія з боку Росії, зрозуміла, де моє місце. І, в принципі, правильно вибрала, тому що я знаю, що і як тут робити, знаю, як людей заспокоїти. Я вважаю, що наші жінки в Україні з таким характером не мають стояти осторонь.

Коли йшли на військову кафедру, на той момент для чого це було потрібно?

Я навчалася в авіаційному університеті. Я інженер-програміст, розшифрувальник «чорної скриньки» літака. У нас військова кафедра була обов’язкова, я лейтенант. Тому я зразу пішла у військкомат і сказала – як тільки щось, я готова вирушати.

Де Ви перебували на той момент, коли почалася війна? 

У Києві була. Я проживаю там вже 15 років. Відразу я пішла в Києві у військкомат, мені сказали, що треба спочатку звернутися у військкомат за пропискою. У мене прописка мукачівська. Тому я приїхала сюди і думала – може, вони мене туди відправлять. А мені сказали – йдіть краще у тероборону Мукачева, приготуйтеся, навчіться, і в разі необхідності зможете поїхати в Київ. Я так і зробила. В принципі, це логічно. Просто брати в руки автомат і бігти, не знаючи, як ним користуватися – це, звичайно, можна. Але якщо ти хоча б тиждень пройдеш якусь нормальну підготовку… 

Тут я це можу зробити спокійно, в нормальних умовах, і побачити, наскільки у нас тут в Мукачеві теж вже захищене місто. Тому що зараз вся Україна їде сюди. Навіть якщо не брати війну, те, що може тут відбуватися, теж може бути небезпечним. Я хотіла побачити, що тероборона готова, сильна і повністю укомплектована, просто для того, щоб моя душа була спокійна.

Не думали виїхати за кордон?

Ніколи в житті. В мене чоловік – громадянин Німеччини, і ми з ним разом перебуваємо в Україні. Він одразу сказав, що не буде мене нікуди тягнути і нічого змушувати. Він знає, яка я націоналістка. Я супер сильно люблю свою країну, і коли Путін робив звернення до «бандерівців», це було звернення особисто до мене.  

Чи багато жінок, які вступають у тероборону? 

Дуже маленький відсоток. Якщо, наприклад, 400 чоловіків, то 7 жінок.

Вам якось придалася та підготовка, яку дав альпінізм?

Звичайно. Альпінізм вчить залізним нервам, залізному характеру, не боятися. Бо якщо ти боїшся, тобі немає нічого робити на високих горах. Тому зараз зі страхом у мене дуже хороші відносини. Ми з ним товариші. І мені здається, завдячувати за ту силу і витримку, яку я маю, я можу саме горам. Не тільки фізичну, а й моральну в першу чергу.

Як сприймають бійці-чоловіки бійців-жінок, з Вашого досвіду?

Я була приємно вражена тим, наскільки присутня повага і підтримка. В альпінізмі в мене набагато більше проблем, ніж тут, в армії.

Тобто, в армії жінок вже сприймають нормально, як рівних?

Абсолютно так.

Яка, на Вашу думку, роль жінок має бути у цій війні? Чи українки повинні захищати країну нарівні з чоловіками?

Я так не вважаю. Найголовніша роль зараз жінок – це зберегти себе. Тому що від нас залежить продовження українського роду. Чоловіки мають нас захищати, ми маємо себе захищати і берегти себе. Якщо є бажання, наприклад, як у мене – то будь ласка. Але якщо немає бажання, то ні в якому разі ні чоловіків, ні жінок не можна примушувати йти на війну. Ми ж не в Росії, ми не маємо нікого змушувати. Це має бути абсолютно нормальне бажання кожної людини – взяти в руки зброю. Абсолютно не примусово.

Тобто навіть чоловіків не можна примушувати?

Війна – це не про «примушувати». Не буде хорошого солдата з тієї людини, яка не хоче воювати. Ви ж бачили цих полонених росіян? Ну що це таке? Воно сидить ні риба ні м’ясо, щось там нявкає. Ну для чого вони їх сюди відправили в двадцять років? 

Чим наразі займається територіальна оборона в Мукачеві та на Закарпатті?

Готуються, вчаться, блок-пости ставлять, перевіряють людей – хто приїжджає, хто виїжджає. Я б не сказала, що в нас дуже спокійно. Приїжджають різні люди. Ми маємо в першу чергу захистити нашу область, наших закарпатців від людей, які можуть сюди приїхати з різними намірами. Не всі біженці приїжджають з хорошими намірами, різні люди є. Поліції не вистачить, тому що поліція розрахована тільки на нашу громаду. А тепер людей в два рази більше. Тому територіальна оборона – це зараз той орган, який потрібен для підтримки поліцейських і для контролю порядку.

підготувала Христина Шепа,

для ПЕРШИЙ.com.ua