Замість походу в аптеку, похід у Карпати: туристи, яким за 60 (ФОТО)

Майже всі ці літні чоловіки й жінки мають онуків, дехто – дорослих онуків. Одні з багаторічним досвідом гірських мандрів різної категорії складності, інші відкрили для себе несподіваний світ Карпат лише чотири роки тому.

«Чотири роки тому в Коломиї організувалася гірсько-пішохідна група. Найстаршому членові групи Валерію Муравцеву – вісімдесят, наймолодшим – трохи за шістдесят», - повідомляє Дзеркало Закарпаття.

Група круглий рік щотижня вихідними днями відправляється в походи; взимку – переважно в одноденні, влітку частенько – у дводенні з ночівлею в наметах. Основний вид транспорту для доставки групи на маршрути сходження – дизель-поїзд Коломия-Рахів. Буває, що спеціально замовляють автобус – у місця, де відсутнє залізничне сполучення. Кістяк групи складають Валерій Муравцев, Іван Голуб, Богдан Василик, Лідія Павлишин, – цим відчайдухам за сімдесят; Лідії Павлишин, Оксані Хороб, Анастасії Ткачук, Лідії Ріпецькій – менше. Група круглий рік щотижня вихідними днями відправляється в походи; взимку – переважно в одноденні, влітку частенько – у дводенні з ночівлею в наметах. Основний вид транспорту для доставки групи на маршрути сходження – дизель-поїзд Коломия-Рахів. Буває, що спеціально замовляють автобус – у місця, де відсутнє залізничне сполучення. Кістяк групи складають Валерій Муравцев, Іван Голуб, Богдан Василик, Лідія Павлишин, – цим відчайдухам за сімдесят; Лідії Павлишин, Оксані Хороб, Анастасії Ткачук, Лідії Ріпецькій – менше.

«Поки мої діти були малими, я їх водила на гору Хом’як та за іншими маршрутами. Відтак діти попідростали й обрали собі для походів у гори молодшу компанію, а мене “кинули”. Минуло двадцять років. І я взялася за внучку. Повела її на Хом’як – гору, яку, здавалося, знала, як власне подвір’я. І що ви собі гадаєте? – ми зблудили. Тому спізнилися на нічний дизель. Мене це страшенно розлютило. Після тієї пригоди я ще дев’ять разів була на тій місцевості, вивчила всі стежки, але внучку вже туди водити не довелося, водила інших… Узагалі-то, я тішуся, коли зіб’юся з маршруту, – можна побачити неймовірні красоти. Щодо здоров’я, то я у своїх сімдесят п’ять чуюся цілком здоровою. Нема коли хворіти, – ще є стільки цікавих маршрутів, по яких я не ходила…», - каже Лідія Павлишин.

У складі тургрупи “Волоцюги” – як вони самі себе жартівливо називають – є також чоловік, який переніс два інфаркти – Сергій Краузе. Каже, що не тямить, як ті інфаркти сталися. Бо вважає себе цілком здоровим і переносить навантаження нарівні з іншими членами групи. Серед найдосвідченіших у групі – Іван Голуб. Цей чоловік є буквально фанатиком гір. Ходить у походи від ранньої юності. Побував свого часу на Тянь-Шані, гірському хребті Хамар-Дабан, що на південному Прибайкаллі у Бурятії, обходив на своїх двох Приполярний і Полярний Урал, Таймир, Камчатку, гори Середньої Азії та Північного Кавказу. Має найвищу категорію з пішохідного туризму. Переконує, що в Карпатах заблудитися практично неможливо, якщо маєш бодай загальні уявлення про координати, про саму місцевість і трохи досвіду. Якщо все-таки зблудив, треба шукати потічка й іти за ним, він обов’язково приведе до людського житла. По горах бажано ходити з лижними палицями, або хоча б з двома легкими костурами, – так безпечніше й легше. За чотири роки організованих походів коломийська група “шістдесятників-сімдесятників” обійшла чимало цікавих місцевостей на Прикарпатті, Закарпатті та Буковині. Ще більше – у планах. Нагадуємо, Здоров’я по групі крові: щасливчики і невдачливі Читайте також: В аспірині знайшли небезпечний побічний ефект