Закарпатській Тисі загрожує екологічна катастрофа

Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Схема планування територій, відноситься до важливих нормативно-правових актів на регіональному рівні, і представляє собою планувальну документацію, яка розробляється на підставі Закону «Про Генеральну схему планування території України», та визначає принципові питання перспективних напрямків розвитку, планування, забудови та використання територій, адміністративно- територіальної одиниці. В зв’язку з цим, на підставі договору укладеного з Рахівською райдержадміністрацією, дочірне підприємство «Проектний інститут «Львівський Промбудпроект» Державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Укрбуд», розробило проектну документацію «Схема планування території Рахівського району, Закарпатської області», який має стратегічне міжнародне еколого-рекреаційне значення у верхів’ях басейну Тиси, в географічному центрі Європи. За підсумками цієї роботи на сайті Рахівської районної державної адміністрації розміщено завершений варіант цієї документації. В проектних матеріалах зазначається, що Схема планування розроблена, згідно з діючими нормами, правилами та державними стандартами. Наголошується також, що особливістю планувальної структури Рахівського району є те, що сюди потрапляють елементи загальнодержавної екологічної мережі, а саме заповідні території та Карпатський біосферний заповідник, який переходить територіально в Тячівський та сусідні райони Івано-Франківської області та має продовження на території Румунії. Для підготовки документації використано «Схему планування Закарпатської області» та матеріали, які представлені структурними підрозділами райдержадміністрації. Але, на жаль ніде не помічено, що до розробки Схеми планування, залучались землекористувачі, території яких займають у районі значні площі, зокрема, державні лісові господарства та Карпатський біосферний заповідник. В цілому ж Схема планування справляє позитивне враження та сприятиме впорядкуванню використання території та впровадження тут системного містобудування. Для цього в документі запропоновано функціональне зонування земель району, із виділенням шести зон ( переважно містобудівного освоєння території; переважно рекреаційного використання; переважно оздоровчого використання; переважно сільськогосподарського використання; територій, що охороняються (екологічний каркас, ареали розташування об’єктів історико-культурної спадщини,) та спільних інтересів суміжних територіальних громад). Дуже важливо, зокрема, що в планувальній документації, закріплюється головна теза про пріоритетний розвиток туристично-рекреаційної та оздоровчої галузей економіки цього району та визначаються основні проблеми освоєння цієї території. Але разом з тим, в планувальній документації є багато дискусійних питань, помічено багато неточностей та суперечностей, зокрема в плануванні природокористування та розв’язання екологічних проблем. Проігноровано основні завдання Схеми планування, що задекларовані у Розділі 1 «Схеми планування…» щодо визначення територій, що мають особливу екологічну, рекреаційно-оздоровчу, наукову, естетичну, історико-культурну цінність, встановлення передбачених законодавством обмежень на їх планування, забудову та інше використання, розроблення містобудівних заходів щодо їх охорони та раціонального використання. Так, всупереч Указу Президента України «Про розширення території Карпатського біосферного заповідника» від 14 січня 2010 року № 25, в документації замість площі 58035,8 га. наводиться застаріла цифра 53630 га. Не враховано також, рішення Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 31 СОМ 8В.16 від28 червня 2007 року, щодо занесення у Рахівському районі чотирьох масивів Карпатського біосферного заповідника (Чорногора, Мараморош, Свидовець, Кузій – Трибушани), площею 37080 га (в тому числі 9122 га ядрова зона), до складу транснаціонального українсько-словацько-німецького природного об’єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини». А це важливо тому, що відповідно до Конвенції про збереження Всесвітньої культурної та природної спадщини, Україна несе відповідальність перед світовим співтовариством за їх збереження. Не береться до уваги, норма Положення про Карпатський біосферний заповідник, щодо нанесення території природно-заповідного фонду на планово-картографічні матеріали та обов’язковість врахування меж біосферного заповідника при реконструкції та розвитку прилеглих територій. По-друге, не витримуються вимоги Закону України «Про Генеральну схему планування території України», щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів, на територіях із значним рекреаційним та оздоровчим потенціалом. Адже, відповідно до норм цього Закону, розвиток цих територій «має здійснюватись шляхом стимулювання розвитку курортних функцій із забороною будівництва нових і розширення діючих промислових підприємств, не пов'язаних із задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, або таких, що можуть негативно вплинути на природні лікувальні фактори», а в зонах національної екологічної мережі перш за все має забезпечуватись «формування єдиної територіальної системи природоохоронних територій і додержання їх режиму, невиснажливого використання рекреаційних, оздоровчих та інших ресурсів». У цьому контексті, особлививу стурбованість, викликає теза, щодо активного розвитку, на межі із Карпатським біосферним заповідником та Кузій –Трибушанським масивом об’єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, добувної промисловості (видобуток золота шахтним способом ТОВ «Сауляк» та мрамору у мармуровому кар’єрі ПРАТ «Трибушани»), за рахунок чого передбачається до 2032 року збільшити кількість робочих місць аж для 370 чоловік. Тут мусимо пояснити, що ці робочі місця, не зможуть ніяким чином компенсувати ту колосальну екологічну шкоду яка може бути завдана природі та здоров’ю людей, не тільки в Діловому та Косівській Поляні (передбачається розробка родовищ поліметалічних руд і в урочищах Банський та Білий Потік), а й далеко за їх межами. Ідеться про те, що в результаті взривів, та роботи дробильних установок, без яких видобуток гірських порід у промислових масштабах є неможливим, призведе до щоденних викидів у повітря багатьох тисяч тон пилюки, із великим вмістом важких металів, і не виключено, що й радіоактивних елементів. Ця пилюка накриє товстим шаром Ділове, навколишні села та міста, забруднить ліси і полонини, ріки та питні й лікувальні джерела води, негативно позначиться на стані біологічного різноманіття. Нам доведеться забути про екологічно чисті продукти гірського тваринництва, дикоростучі плоди, ягоди та гриби. Проектом розробки родовища передбачається й первинне збагачення руди на місці. Для цього буде використовуватись багато води для промивки породи. А це може призвести до проблеми водопостачання в Діловому, призведе до значних забруднень вод Тиси, виникне проблема із хвостосховищами промитих залишків руди. А збагачена порода буде вивозитись важковаговим автотранспортом до румунського міста Бая-Маре, а звідти забруднені води із ціанідами, теж повернуться у Тису. Крім того, ділянка автодороги Ділове-Біла Церква, буде весь час перевантажена та звичайно розбита, а Луг та Великий Бичків стануть додатково забруднюватись пилюкою із поліметалічних руд. До речі, у зв’язку із проектом освоєння родовища «Сауляк», зараз зацікавлені у збагаченні золотом особи, активно лобіюють і будівництво моста через Тису у Білій Церкві. Безперечним є і те, що розробка цього родовища абсолютно негативно позначиться й на туристично-рекреаційній привабливості цього регіону. Тут варто нагадати й про негативні екологічні та соціально-економічні наслідки розробки Мужіївського золотоносного родовища та скандальні залпові викиди ціанідів у Тису, із гірничо-добувних підприємств у Бая-Маре у попередні роки. Переконаний, ми не можемо не зробити висновків із цих прикладів нерадивого господарювання. По-третє, не менш загрозливою виглядає й позиція Схеми планування території, щодо активного розвитку у майбутньому лісового господарства, яке на жаль сьогодні зводиться головним чином до проведення тотальних суцільних вирубок лісів у горах й вивозу кругляку за межі району. У зв’язку з цим, треба підкреслити і той факт, що за останнє десятиріччя, обсяги лісозаготівель у Рахівському районі подвоїлись, і до прикладу в Рахівському дослідному лісовому господарстві в 2015 році перевищили 150 тисяч кубометрів на рік. Але від цього добробут громадян не зростає. Навпаки лісовозами вщент розбиваються автомобільні шляхи, а все зростаючі площі голих гірських еродованих схилів, стають чи не головним фактором катастрофічних паводків, селей та зсувів у регіоні, принижують туристично-рекреаційну привабливість краю. Дивує і те, що за рахунок коштів державного бюджету будуються лісовозні дороги та відкривається кращий доступ до майже дармових лісових ресурсів. А збитки від руйнівних паводків та для відновлення розбитих доріг знову лягають на плечі збіднілих платників податків. В той же час, за рахунок лісів збагачується невелика група ділків. Наприклад, заробітні плати працівників лісгоспів на порядок вищі в порівнянні до лікарів чи працівників служби державної охорони природно-заповідного фонду. Зараз лісоруби-вальщики та керівники лісгоспів отримують зарплату в розмірі 20-25 тисяч гривень на місяць. А це є не тільки кричущою соціальною несправедливістю, але й великою мотивацією для знищення лісових екосистем Карпат. І говорити сьогодні про подальший розвиток такого господарювання у лісах по крайній мірі є не коректно. По-четверте, викликає не тільки здивування але й обурення, запроектоване будівництво в гірській ущелині міста Рахова, сміттєпереробного підприємства на 30 тисяч тон сміття щорічно, та наміри звозити сюди побутові відходи із всіх населених пунктів району. Така постановка питання є абсолютно не реальною та екологічно шкідливою, адже тут практично не можливо знайти вільну та необхідних розмірів земельну ділянку. Крім того, це аж ніяк не узгоджується із санітарними та державними будівельними нормами й суперечить концепції розвитку міста Рахова, як історичного туристично-рекреаційного центру на Гуцульщині. По-п’яте, в наукової та природоохоронної громадськості, викликає велике занепокоєння і передбачене Схемою планування, розміщення на території Рахівського району 24 гідроелектростанцій потужністю 1-5 МВт, в тому числі п’яти в межах Карпатського біосферного заповідника. І, нарешті, ми ні як не можемо зрозуміти, чому до Схеми планування, не включена пропозиція, щодо будівництва на горі Терентин у Рахові всесезонного туритстично-рекреаційного комплексу (із спорудженням сюди гондольних витягів). Це найкраща панорамна точка у Карпатах та прекрасне місце для гірськолижних витягів та пішохідних маршрутів. А беручи до уваги, що сюди нашими предками, уже прокладена добротна гірська автодорога, та що до Рахова уже відкрито рухи пасажирських потягів із Києва, та передбачається відновлення історичних залізничних маршрутів через Рахів до Румунії, Будапешта та Праги, цей проект може реально дати нове дихання розвитку не тільки Рахова але й Рахівщини загалом. Враховуючи зазначене, будемо сподіватись, що Рахівська районна рада, запропоновану Схему планування території Рахівського району, поверне райдержадміністрації та проектній організації, на доопрацювання. Є також велика надія, що й громадськість не залишиться осторонь цих проблем. Федір Гамор, доктор біологічних наук, професор, заслужений природоохоронець України, заступник директора Карпатського біосферного заповідника, Рахів.in