Я, героїн та СНІД: наркобізнес Закарпаття у трьох історіях (ВІДЕО)

Зруйноване життя, втрачене здоров’я, роки за ґратами. Тим, кого затягнула безодня наркотичної залежності, рідко вдається піднятися з неї і повернутися до нормального життя. 

Героям сюжету Першого.com вдалося порвати з наркотиками – хоча для сотень таких же, як вони, все закінчується гірше.

Першим свою історію розповів колишній наркозалежний Андрій. Перелік наркотиків, які він встиг спробувати за 16 років, вражає!

«Мені було 12 років, коли я вперше спробував клей, – розповідає Андрій, колишній наркозалежний. – У мене досвід вживання наркотиків 16 років, 12 з яких я коловся. Вживав трамадол, «вінт», «чорнуху», метадон, ЛСД, марихуану – вона не рахується, так? – спайс, альфа-ПВП, мефедрон, героїн… Весь список навряд чи згадаю». 

Добра половина перелічених назв нічого не говорять людині, яка ніколи не вживала наркотиків. Аби знати, що являє собою більшість цих речовин, потрібно бути хіміком, фармацевтом – чи наркоманом.

Шлях залежності починається з першого кроку. Після клею у 14 років Андрій вперше спробував трамадол. Каже: у місті було п’ять аптек, де його продавали у визначений час. 75-річна бабуся виходила і давала, кому скільки потрібно – кому кетамін, кому трамадол.

У день хлопець витрачав по 100 доларів лише на наркотики. Проблеми з законом почалися на тому етапі, коли він назичив грошей у всіх своїх та батькових знайомих – і нікому не віддав. Андрій виніс з дому буквально все: кухонні комбайни, блендери, телевізори, телефони. Тоді почав красти. Спершу з сусідських сараїв, підвалів і гаражів. Отримав умовний термін. Та щойно він закінчився, як через кілька днів Андрій пішов красти на завод. За це йому дали чотири з половиною роки умовно. Залишалося ще три роки до їх завершення, коли хлопець почав обкрадати квартири. Цього разу термін присудили реальний – 6 років і 2 місяці. Однак у цей період вийшов «закон Савченко», і горе-крадій відсидів лише неповних три роки. Через 3 місяці Андрій зрозумів, що заробляючи 400 доларів на тиждень важкою працею на будівництві, все одно не має достатньо, і не в змозі повернути борги.

«У мене нічого немає. У мене є тільки купа боргів», – зізнається він.

Думка про те, що необхідно звільнитися від залежності, сяйнула хлопцеві, коли йому було вже 25 або 26 років, після святкування чергового Нового року: 

«Я настільки «переторчав», що 1 січня пішов не за мінералкою у магазин. Я пішов у наркодиспансер, нікому про це не кажучи – здаватися, лікуватися від наркотиків».

Втім, тривалого ефекту лікування не дало.

«Минуло два з половиною тижні. Щойно двері наркодиспансеру відчинилися, у мене одразу все всередині стиснулося, і перша думка – де намутити грошей. Сів у маршрутку, доїхав до Корятовича, у якоїсь бабці свиснув телефон. І все, у мене було п’ять кубів ширки».

З тим, щоб дістати наркотики, проблем немає. Андрій розказує, що є купа сайтів і магазинів, зокрема у Telegram. Товар доставляють кур’єром додому. Два дні – і кур’єр стукає у двері. Пересилають наркотики в тому числі «Новою Поштою». На вибір є що завгодно – марихуана, таблетки, порошки, кристали. Тепер, стверджує він, через інтернет продають навіть такі наркотики, яких раніше взагалі не було у нашій країні. 

Андрій неодноразово помічав 20-річних юнаків, які через вплив наркотиків виглядають на 10 років старшими. З власного досвіду він описує симптоми наркозалежності, на які варто звернути увагу батькам:

• Дитина не спить ночами – сидить в інтернеті або десь пропадає
• Наступного дня після безсоння – агресія, а потім депресія
• Діарея
• Потреба у грошах

За словами чоловіка, про серйозність свого становища наркоман не замислюється, коли вживає «по приколу», на вечірках, щоб відпочити. Це приходить набагато пізніше. «До тюрми воно веде, – зітхає Андрій, – а потім до труни».

Про трагічні наслідки наркотиків у своєму житті розповів чоловік, зовнішній вигляд якого руйнує всі стереотипи. Доглянутий та інтелігентний, однак з багаторічним стажем наркозалежності. Його історію про ВІЛ, смерть, відчай та порятунок читайте далі у нашому матеріалі.

«Все почалося у підлітковому віці. Було яскраво виражене бажання все в цьому житті спробувати. Це і мотивувало мене вперше у житті спробувати, що таке наркотики. Спочатку мені було не дуже комфортно, а потім сподобалось. Я відчув якусь свободу в плані спілкування, розкутості. Десь через місяць я почав вживати щоденно, а через пів року потрібно було робити це по кілька разів на день», – розповідає доглянутий, інтелігентний на вигляд чоловік з акуратною борідкою. Йому можна дати років 40-50. Важко повірити, що колись він був залежний від наркотиків.

Який стаж наркомана можна вважати достатньо довгим? Цей чоловік зізнається, що через три роки вживання наркотиків сколов практично все тіло. У місцях ін’єкцій з’явилися рани, почали зникати вени.

«Я вже не знав, куди мені колотися. Єдине, чого я на той момент найбільше хотів – це наркотик. Мені потрібен був опіум, потрібна була ширка».

Тоді йому було 18 років, і він вже був призваний до армії. Будучи наркозалежним, він служив у війську, і майже всі ці два роки вживав наркотики. «Барига» в обумовлений час приходив просто на КП.

Одночасно він спостерігав те, як наркотики вбивають:

«В моєму житті був момент, коли я бачив, як помирають мої друзі. Деякі помирали від передозування у достатньо юному віці. У мене теж кілька разів були дуже серйозні передозування, проте мене щось рятувало, щось зупиняло. Лікарі витягали мене».

Старі люди часто нарікають, що всі їхні друзі вже на кладовищі. Цей чоловік поховав багатьох своїх друзів, коли їм було 16-17 років. Їх забирав «передоз». Коли йому було близько 20, він дізнався, що деякі його знайомі, з якими він разом вживав наркотики, помирають від дивної хвороби, яка називається СНІД. Але сам він не намагався її діагностувати. 

«Не знаю, що мене стримувало. Можливо, страх, – пригадує він, – а, може, впевненість у тому, що мене це не стосується, хоча зазвичай ми кололися одним шприцом. Так було у 90-х роках».

У якийсь момент, коли він уже почав відновлюватися, у його житті з’явилася кохана дівчина, і вони одружилися. Кілька років молода дружина не могла завагітніти. Зверталися до лікарів, однак ніхто не міг зрозуміти причину. Тільки один аналіз чоловік ніколи не здавав – на ВІЛ.

Нарешті настав день, коли він дізнався, що його дружина вагітна. Це, ділиться чоловік, була найрадісніша подія у його житті після того, як він звільнився від наркотиків. Але вся радість зблякла у той момент, коли лікарка в жіночій консультації оголосила, його у його дружини виявлені антитіла до ВІЛ-інфекції. Медпрацівниця запропонувала зробити аборт і стверджувала, що дитина, швидше за все, народиться хворою, не проживе довго і помре від СНІДу. 

Чоловік прекрасно зрозумів, звідки взялася інфекція:

«Моя жінка стала заручницею цієї ситуації. Я передав їй ВІЛ. Знаючи, не знаючи – не в цьому суть. Я це зробив. Я боявся подивитися в очі своїй дружині».

Але згодом кохана обійняла його і сказала: «Я тебе ні в чому не звинувачую. Я тебе просто люблю. І ми будемо боротися».

Коли його дружина мала народжувати і її відвезли у пологовий, до майбутнього батька вийшла лікарка і сказала, що у нього є рівно 40 хвилин, аби знайти 300 доларів. Тоді його дружина буде народжувати через кесарів розтин і дитина буде у безпеці. Він здивувався, чому така сума. Йому відповіли – за ризик, адже всі, хто робитиме операцію, можуть заразитися ВІЛ і померти. Він поцікавився: невже стільки коштує ваше життя? На що почув: «Будеш багато говорити – твоя дитина народиться хворою на СНІД і ти будеш сам винен».

Чоловік знайшов ці 300 доларів, але прийняв рішення, що буде боротися вже не тільки за своє життя, а й за інших людей, щоб вони не платили такі гроші за життя своє і своїх дітей. Тепер його доньці 15, і це абсолютно здорова дівчинка. Її звуть Віра. Тому що її батьки вірили і сподівалися.

Третя історія одного з закарпатських наркоділків – щоправда, вже колишнього. Про початок кар’єри, клієнтів, “легкі гроші” та залежність колишнього дилера далі у матеріалі.

«Перший раз спробував – проспав два дні, подумав, що не тягне. Другий, третій раз спробував – прийшла в голову така ідея, що можна це продавати і копійку заробити. Пішли дискотеки».

Спочатку він брав товар і продавав сам, а потім наркотиків вдома накопичилося стільки, що почав давати іншим. Обмежень у території не було – «торгова мережа» поширилася на весь Ужгородський район. Тривало це 5 років. Хлопець стверджує – за тиждень на наркотиках можна було заробити 1000 доларів і більше – якби сам не вживав. 

«Як легко гроші прийшли – так легко і пішли», – констатує колишній дилер.

Серед його клієнтів були люди всіх професій і соціальних верств: лікарі, поліцейські, прикордонники. Але торгівець і сам підсів на наркотики:

«У моєму випадку була проблема, що була дуже велика кількість вживаного, і це кожен день».

Кілька разів він сам собі наказував покинути, але щонайбільше через тиждень зривався, думаючи, що спробує ще лише один раз – і в результаті повертався до старого.

Совість є навіть у дилерів. Тепер у колишнього «бариги» підростає дитина, і він розуміє, що накоїв чимало неприємностей, адже його клієнти також мали дітей або були чиїмось дітьми. На думку цього чоловіка, той, хто хоче покинути, мусить просто сказати собі «ні» і перетерпіти це. Зі зрозумілих причин ексдилер не хоче розкривати свою особистість. Він каже:

«Шість років вже пройшло, як я це закінчив, і до сьогоднішнього дня мені просто соромно».