В Ужгороді презентували віртуальний музей гастрономічної спадщини «Вітрина Закарпаття» (ФОТО)

Закарпатські страви невдовзі існуватимуть у цифровому форматі. Як це і для чого, якщо наїстися онлайн неможливо? Віртуальний музей «Вітрина Закарпаття» вміщуватиме базу даних елементів гастрономічної спадщини, щоб зберегти традиції приготування їжі різних етнічних груп.

Важливо, щоб автентичні рецепти не забулися або, навпаки, не були присвоєні окремими торговими марками. Для цього і збираються використати нові інструменти і можливості, які дає цифровізація регіональної гастрономічної спадщини. Пізніше, за словами ініціаторів проєкту, ці підходи можуть бути поширені і на захист гастономічної спадщини всієї України.

Презентація проєкту в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту відбувалася за участі представників Закарпатської ОДА. У рамках заходу був підписаний тристоронній меморандум між громадською спілкою – заявником проєкту і структурними підрозділами Закарпатської обласної державної адміністрації: пані Мар’яною Бондар, начальницею управління туризму та культури, та Євгеном Тищуком, очільником департаменту культури Закарпатської ОДА. 

Учасники зазначають, що в усьому світі держава не бере на себе повністю тягар видатків зі збереження культурної спадщини, і тому дієвою та функціональною є модель державно-приватного партнерства. Проєкт «Вітрина Закарпаття» підтримав Український культурний фонд. Задля його втілення співпрацюють кілька вишів (серед них УжНУ, КНУ ім Т. Шевченка та Одеська академія харчових технологій) і органи влади.

Проєкт є багатокомпонентним і багатоверторним. Ідея належить кільком людям: по-перше, професорці Ужгородського національного університету Надії Володимирівні Бойко, яка досліджує традиційну їжу Чорноморського регіону та її корисні властивості. Вчена довгі роки співпрацює з європейськими організаціями, які займаються стандартизацією і розшифруванням коду традиційної їжі по всій Європі. По-друге, долучилася пані Олена Мотузенко, яка є однією з ідейних натхненників створення «Доріг вина і смаку» в Україні, зокрема на Закарпатті та у Бессарабії. Відповідно, новий проєкт об’єднує два підходи до дослідження та опису традиційної гастрономічної спадщини – науковий і туристичний. 

«Ми катастрофічно швидко втрачаємо нашу гастрономічну спадщину, – стверджує Олена Мотузенко, – тому що середньостатистичний виробник, якщо він зберіг традицію виробництва продукту з діда-прадіда, за логікою бізнесу реєструє торгову марку. І з моменту реєстрації торгової марки наша спадщина втрачає цей продукт, тому що він не може зайти ні в географічно захищених зазначеннях, ні в світовий депозитарій «Ковчег спадку». Нам потрібно за результатами проєкту розпочати дискусію на національному рівні: давайте створювати регіональні реєстри традиційних продуктів так, як це відбувається в європейських країнах. Тоді ми можемо правильно захищати традиційні продукти, правильно вибудовувати додану вартість на ці продукти, і тоді ми зможемо їх виводити у дуже атрактивні об’єкти туристичного тяжіння».

«Вітрина Закарпаття» матиме чотири складові:

• Розбудова державно-приватного партнерства, уніфікація підходів до визначення традиційності їжі і того, як її потрібно представляти за українським і європейським стандартом.
• Польові експедиції до місць, які є пілотними програмами у проєкті – Хустської, Солотвинської та Ясінянської ОТГ. Це ті місцевості, де відбиратимуть локальні гастрономічні ідеї  і шедеври.
• Зацифрування і створення віртуального музею, формування бази даних їжі.
• Розбудова туризму на основі гастрономічної спадщини, навчання локальних груп бізнесменів та інших зацікавлених осіб, яким чином використати культурне багатство для того, щоб розвивати регіон і бути успішними.

Одним з компонентів проєкту стане інтерактивна мапа, на якій буде зазначено, де ця їжа була локалізована та ідентифікована і у яких закладах її можна спробувати, а з бази даних можна буде дізнатися навіть, які корисні мікроорганізми та біологічно активні речовини містить та чи інша страва. Кожен інгредієнт та крок приготування буде переведений у систему кодів, а весь процес зафільмований та перетворений на технічну схему, що допоможе будь-кому, хто забажає, максимально точно відтворити автентичні страви.

Проєкт має короткий термін реалізації – тільки чотири місяці, тому всі локальні страви ідентифікувати не вдасться. Віртуальний музей буде вміщувати їх 30, а саме 25 з Закарпаття і 5 з Бессарабії. Однак його планують розвивати і після закінчення проєкту.