У мережі розповіли про демона Солотвинського солерудника

Історію про закарпатське Солотвино та його демона опублікували на сайті "Кolyba". Багато століть тому, коли почали сіль у Солотвині добувати, проживав тут один солекоп. Приїхав здалеку заробляти на щоденний хліб важкою роботою. А був дуже бідний, не мав і хати. Подумав собі, що буде він жити під землею в шахті та весь час, не піднімаючись на землю, сіль добувати, щоб заробити грошей на хату. Багато часу перебув у шахті спокійно, хоч і лякали його робітники, ніби там демони живуть. Та одної ночі, коли не спав, а рубав сіль, подумав собі за роботою: — О, демоне, демоне! Скільки говорять люди, що тут живеш і велику силу маєш! То з'явися й допоможи мені сіль добувати. Подумав і рубає сіль далі. Десь коло півночі змучився за роботою та й придрімав. Але очунявся і не кидав роботи, помалу розбивав велику брилу на менші. І проговорив: — Демоне, демоне! Допоможи мені сіль рубати! Нараз лиш чує він страшний грім. І бачить — перед ним розкрилася соляна скеля, з неї вийшов демон. Закричав демон громовим голосом: — Просив ти мене, я тут, то чого хочеш!? Бідний робітник перелякався, що кінець його життю, і не знав, що й сказати. То демон гучно запитав знову: — Просив ти мене, я тут, то чого хочеш!? Упав солекоп на коліна, благає: — Не хочу я від тебе нічого, тільки життя мені лиши! На це демон розсердився і закричав утретє, а так страшно, що соляні скелі потріскалися, — Просив ти мене, я тут, то чого хочеш!? «Буде як буде,— подумав собі робітник,— все одно раз доведеться помирати». І мовив: — Поможи мені рубати сіль! — Щастя твоє, що ти сказав,— прогримів демон.— Інакше був би тобі кінець. А тепер іди спати, я допоможу тобі. Лише заробітком по-братськи ділитися будемо. Солекоп пішов, але від страху довго не міг заснути і слухав, як демон рубає скелі. А над ранок заснув. Пробудили його робітники, що прийшли на роботу. Як устав, побачив гору нарубаної солі. Що трапилося з ним — не сказав нікому. Виплатили біднякові за сіль 320 срібних і 5 крейцерів. Дуже втішився він: тепер буде за що хату купити. Але подумав, що треба і з демоном поділитися. Вночі пішов до шахти з грішми. Раз лиш з'явився демон. Почали ділитися, присівши на дошку над великою ямою. Поділились, а останній крейцер не розділити. І каже солекоп: — Я й так не заслужив цих грошей, бо сіль рубав ти! Бери собі цілий крейцер. — Щастя маєш, що ти мені присудив його!—відповів на те демон.— Бо пропав би ти інакше навіки. І віддав усі гроші бідному солекопові. Купив собі хату бідняк і вже не був бідняком. Ще й сьогодні видно, де розкололася скеля від голосу демона шахти. Нагадаємо, як повідомлялося раніше,  на Виноградівщині палац культури зберігає досі свій оригінальний вигляд (ФОТО)