Світ старих зображень: Мукачево сьогодні та 100 років тому (ФОТОПРОЕКТ)

23.07.2020 08:21 2034 0

Закарпатець запустив фотопроєкт, в якому порівнює історичні будівлі Мукачева за допомогою старих листівок та фото. Світлини виклав у мережі Ігор Гулезда.

“5 років тому в мене виникла ідея порівняти сучасне Мукачево з його минулим за допомогою старих листівок та фотографій. З того часу поринув у дивний світ старих зображень Мукачева. Цього року готовий поділитися своїми напрацюваннями зі світом. Під час роботи над фотопроєктом були використані листівки з моєї колекції та віднайдені фотографії різного періоду з історії міста”, – пише Гулезда.

У межах проєкту він “накладає” зображення зі старих фото та листівок на світлини історичних будівель міста. З його слів, до нашого часу дійшло багато старих зображень міста над Латорицею. На перший погляд місто майже не змінилося з того часу. Так здається лише до моменту, коли починаєш порівнювати.

Ще один акцент на Ратушу. На жаль, не знати точного дня, коли було зроблене фото. Зате годинник підказує точний час – 8:25.

Мукачівський драматичний театр ще без добудованого балкону.

Мукачівський драматичний театр, 1985 р. В. Болясний. Колекція: Ігор Гуледза ©

У 1931 р. в Мукачеві встановили погруддя Олександру Митраку. Був відомим письменником та етнографом. 85 см. бюст виготовила Олена Мондич-Шіналі. Вона також була автором пам’ятникам Т.Г. Масарику в Ужгороді та О. Духновичу в Пряшеві.

Центр Мукачева та бюст О. Митраку, 1940 р. Gyöngyi. Колекція: Fortepan ©

В 1944 р. від пам’ятника залишився лише п’єдестал.

Центр Мукачева, 1944 р . Vörös Hadsereg. Колекція: Fortepan ©

За деякий час нова влада встановила пам’ятник Й. Сталіну. Згодом його замінили на Леніна.

Пам’ятник В. Леніну, 1985 р. В. Болясний. Колекція: Ігор Гуледза ©

Вид на вул. Т.Г. Масарика (зараз пл. Кирила та Мефодія).

Центр Мукачева, 1925 р. Novotný a Bartošek. Колекція: Ігор Гуледза ©

Центр Мукачева, 1935 р. Колекція: Ігор Гуледза ©

Вид на пл. Леніна (зараз пл. Кирила та Мефодія).

Центр Мукачева, 1957 р. Répay András. Колекція: Fortepan ©

Вид на вул. Св. Іштвана (зараз вул. Ярослава Мудрого).

Центр Мукачева, 1939 р. Barasits/Schöfeld Henrik. Колекція: Ігор Гуледза ©

Вид на вул. Лайоша Кошута (зараз вул. О. Духновича). Двоповерховий будинок ліворуч не зберігся. На його місці тепер Центральна міська бібліотека ім. О. Духновича.

Центр Мукачева, 1940 р. Barasits. Колекція: Ігор Гуледза ©

Вид на вул. Кірова (зараз вул. Яноша Недецеї). Здається, з того часу значно побільшало транспорту на міських вулицях.

Вул. Я. Недецеї, 1985 р. В. Болясний. Колекція: Ігор Гуледза ©

Колишня Державна горожанська школа для дівчат. Зараз ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. О. Духновича. Навчальний заклад збудували 1892 р. Це одна з найстаріших шкіл міста. Ймовірно, в радянський час добудували третій поверх.

ЗОШ № 20, 1940 р. Sárai Imre/Papirografia. Колекція: Ігор Гуледза ©

Колишня Мукачівська державна реальна гімназія. Згодом Мукачівська угорська королівська державна гімназія ім. князя Арпада. Сьогодні ЗОШ № 1 ім. О.С. Пушкіна. Школу теж збудували в 1892 р. Прототипом став навчальний заклад в м. Панчеві, що знаходиться в сучасній Сербії.

ЗОШ № 1, 1924 р. Karpatia. Колекція: Ігор Гуледза ©

ОКОЛИЦІ

Вид на р. Латориця та вул. Першотравневу ( зараз вул. Івана Парканія).

Латориця, 1985 р. В. Болясний. Колекція: Ігор Гуледза ©

Храм Св. Архангела Михаїла, 1777 р. Знаходився на розі сучасних вул. Музикальна та вул. Михайла Грушевського. Ймовірно, церква збудована 1777 р. в Шелестові (нині частина Кольчина). Після того, як у Шелестові збудували нову муровану церкву, дерев’яну продали мукачівській православній громаді. В 1928 р. споруду перевезли до Мукачева. До речі, перепис населення Чехословаччини за 1930 р. зафіксував у місті, зокрема, лише 376 православних. В 1972 році церкву перевезли до Закарпатського музею народної архітектури і побуту в Ужгород, де вона знаходиться і досі.

Шелестівська церква, 1940 р. Sárai Imre. Колекція: Ігор Гуледза ©

Вид на чоловічий греко-католицький монастир Св. Миколая отців Чину Святого Василія Великого. Сьогодні Свято-Миколаївський Мукачівський жіночий монастир УПЦ МП. Зверніть увагу на автомобіль, що їде старою дорогою з Кольчина.

Монастир, 1940 р. Gyöngyi. Колекція: Fortepan ©

ПАЛАНОК

Вид на східну частину замку «Паланок». Сфотографовано з боку нинішньої вул. Берегівської- об’їзної.

Паланок, 1934 р. Révay Péter. Колекція: Fortepan ©

Вид на північну частину замку «Паланок». Сфотографовано з боку нинішньої вул. Графа фон Шенборна.

Паланок, 1939 р. Mezey Ferenc. Колекція: Fortepan ©

Вид на західну частину замку «Паланок». Зверніть увагу на виноградники, що ростуть на схилах гори.

Паланок, 1939 р. Sárai/ Schöfeld Henrik. Колекція: Ігор Гуледза ©

Вхід до Нижнього замку.

Паланок, 1940 р. Gyöngyi. Колекція: Fortepan ©

У верхній частині Середнього замку раніше знаходився будинок капітана. Збудований, імовірно, в першій пол. XVII ст.. На жаль, в період 1970-1980 рр. будинок розібрали. Зверху на бастіоні видно «Дерево свободи». 15 березня 1849 р. гонведи (угор. honvéd – захисник батьківщини) на першу річницю початку Угорської революції 1848-1849 рр. висадили липу. Під час бурі 21 липня 1960 р. старе дерево (111 років!) було розколоте та повалене. Нині на бастіоні знаходиться пам’ятник Ілоні Зріні та Ференцу ІІ Ракоці.

Біля будинку капітана прилаштували скульптуру турула (угор. turul – священний птах угорців, що за легендою провів їх до нової Батьківщини). 19 липня 1896 р. був закладений фундамент пам’ятника з нагоди Міленіуму (тисячоліття приходу угорців на нову Батьківщину) на східному бастіоні верхнього замку. Висота об’єкта сягала 33 м., а розмах крил птаха – 5 м. 17 грудня 1924 р. скульптура була демонтована чехословацькою владою. Її перенесли в середній двір замку. Остаточно турула розбили та переплавили на п’ятикутні зірки за радянської влади.

Вид на Мукачево з замку.

ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ЕКСКУРСІЇ

У 1985 році працівники Львівського музею релігії та атеїзму (нині Львівський музей історії релігії) відвідали Закарпаття. Як і сьогодні, замок «Паланок» був одним з головних об’єктів подорожі. 35 років тому перлина міста на Латориці мала зовсім інший вигляд. Завдяки фотографу Борису Дацюку у нас є можливість поринути в ту недавню епоху та згадати з чого все починалось. Світлини люб’язно надані автором.