Селфіманія: невинна розвага чи психіатричний діагноз

Хвороба XXI століття – селфіманія, охоплює щоразу більше молоді й не тільки. Чому люди так вподобали селфі та чи є від цього шкода?

Бажання дивитися на себе – це природня потреба людини. Авжеж всі ми себе любимо і хочемо мати прекрасний вигляд. Селфі несе в собі як позитивні, так і негативні моменти. Серед позитивних - людина спостерігає за своїми змінами: отакий я був у 20, такий у 30 і так далі. Знов-таки, люди, які показують свої досягнення: ось я важив 70 кг, ось я вже 50, – це також прекрасно. Тобто селфі як таке не є загрозою для людини. Інша річ, якщо це переходить у манію.

Занадто часті селфі – ознака психологічних проблем, переконує практикуючий психолог Тетяна Глюк.

"Тобто це вже неврози, нав’язливі стани, коли людина відстежує: крок – і ось я, крок – і ось я. Це свідчить про те, що не задовольняються її головні потреби. Людині важливе визнання, їй важливо отримувати ці лайки, тобто людині важливо задовольнити потребу у визнанні", - зазначає психолог.

Тож виходячи з цього можна зрозуміти, що головна причина селфіманії – це бажання здаватися кращим, отримати визнання, щоб люди тебе побачили.

Діагноз: селфіманія

Це не жарт і не перебільшення. Минулого року американські вчені вперше дали визначення хворобі нового покоління – селфіманії. Аби підхопити «вірус», потрібно фотографувати себе, коханого, друзів кілька разів на день і всі зроблені фото публікувати у соцмережах. Хвороба не нова і відома принаймні частині тих, чий телефон обладнаний передньою камерою. Це зручно, швидко, а головне – дає можливість зробити фото, яким ти будеш повністю задоволений.

Чимало людей називають надмірну любов до фотографування себе нарцисизмом. Проте причина селфіманії криється у глибшій, ба більше – протилежній психологічній проблемі. Залежністю від селфі хворіють не через егоїзм, а через невміння полюбити й почати поважати себе таким, яким ти є. Пригадай ці всі рази, коли ти викладав свої фото в очікуванні нових лайків і коментарів. Напевне це були не фіксації тебе виснаженого, знесиленого, з розмазаною косметикою і перевтомленими від тренувань м’язами. Селфі – це завжди красиво. Часто – не справжньо красиво.

На цих фото ми хочемо здатися кращими, ніж ми є насправді – звідси очікування визнання у вигляді лайків. Ми віримо в те, що нас полюблять, почнуть цінувати й поважати, якщо ми підкоректуємо ті «недоліки», які є у нас від природи. Проте ніхто не зізнається в тому, що це прагнення від неможливості в першу чергу полюбити себе такими неідеальними й недосконалими, від бажання знайти щастя у фальшивості. І тут потрібно розуміти, що таке істинне щастя та любов.

Ознаки, коли селфі перетворюється в манію:

- перш ніж викласти в соціальну мережу, ви переглянете по 100 разів всі знімки, - будете всю ніч редагувати вибраний, поки не отримаєте ідеального результату.
- ви робите selfie при будь-яких емоційно — важливих і значущих подіях;
- сильно тривожитеся, якщо через повільний Інтернет не виходить відразу викласти знімок.
- засмучуєтеся, коли не вдається зробити жодної вдалої фотографії.
- себе знімаєте частіше, ніж близьких або навколишній світ.
- друзі, та й ви самі схильні відзначати, що ви в реальності й, ви на фотографіях дуже відрізняєтеся.

Пам’ятайте, ви справжня людина – є набагато цінніша, аніж віртуальна.