Перший, другий, нецукровий: чим відрізняються типи діабету та як з ними жити

Глюкометр, таблетки, уколи. Не можна їсти солодкого, білого хліба, рису і багатьох інших смачнючих речей. Збоку може видатися, що життя з діабетом геть безрадісне. Між тим, самі пацієнти стверджують, що діабет – не хвороба, а спосіб життя. І навіть до кави без цукру можна звикнути.

Бо зміни, які доводиться внести у раціон і щоденний розпорядок – це зовсім невелика плата за можливість жити.

Тип I: «дитячий» діабет 

14-річний канадський хлопчик Леонард Томпсон впав у кому в січні 1922 року, і вже не мав би з неї вийти. Він три роки жив з діабетом I типу, і йому настав час помирати – з цим захворюванням рідко хто протягував довше. У Леонарда не залишалося шансів на порятунок. З відчаю його батьки погодилися, щоб лікар Фредерік Бантинг вколов йому експериментальний засіб. Це був інсулін. Від першої ін’єкції в пацієнта розвинулася алергічна реакція – препарат виявився недостатньо очищеним. Але вдруге, після введення доочищеного інсуліну, цукор у крові хлопчика повернувся до норми. Леонард Томпсон вижив. Він приймав уколи інсуліну ціле життя – і не помер від діабету.

Цукровий діабет I типу https://diabet.org.ua/ru/sakharnyy-diabet-1-go-tipa/ – серйозне автоімунне захворювання. Власна імунна система людини з досі незрозумілих причин «божеволіє» і починає вбивати клітини підшлункової залози, які виробляють інсулін. Без нього засвоєння глюкози стає неможливим. Хворі на діабет I типу живуть на ін’єкціях інсуліну, бо їхній організм перестає виробляти власний. Патологію, як правило, виявляють у молодих людей до 30 років, часто – дітей та підлітків, тому діабет I типу прозвали «діабетом дітей».

Його симптоми – слабкість, втому, спрагу, часте сечовипускання, підвищений апетит і зниження маси тіла – батьки часто списують на інші причини. Багатьом хворим діагноз ставлять лише після того, як вони впадуть у діабетичну кому.

При діабеті I типу доводиться вчитися підраховувати, скільки вуглеводів містить кожна порція їжі. Потребу в інсуліні забезпечують щоденні уколи: 1-2 базових «довгого» інсуліну і по одному уколу «короткого» перед кожним прийомом їжі. Додаткові ін’єкції – під час перекусів і від стрибків цукру. Зараз альтернативою уколам є інсулінова помпа – електронний пристрій, який вводить інсулін відповідно до запрограмованих індивідуальних налаштувань. Жорстких табу у раціоні за умови правильно розрахованої дози інсуліну нема. Люди з діабетом I типу навіть носять з собою шоколад, але не від солодкого життя.

Введення інсуліну зовні може спровокувати «качелі» рівня цукру в крові, що негативно впливає на судини, чи призвести до гіпоглікемії – критичного зниження рівня глюкози. Це вкрай небезпечний стан, який загрожує комою і смертю. Якщо рівень цукру стрімко падає, людині потрібно терміново з’їсти щось солодке (ту саму шоколадку) чи вколоти глюкагон – гормон-антагоніст інсуліну. З діабетом I типу актуальним є безперервний моніторинг глюкози за допомогою сенсорів, які вводяться під шкіру. 

Якщо фінансове становище не дозволяє придбати новітні діаґаджети, доводиться багаторазово (до 10 разів на день) користуватися глюкометром. 

Звичайній людині, щоб жити, треба дихати, їсти і спати. З діабетом I типу потрібно все те саме, плюс інсулін. 

Тип II: набудеш і не позбудешся

Якщо діабет першого типу нападає різко, другого – підкрадається підступно. На цукровий діабет II типу припадає 85-90% випадків діабету у світі. На відміну від I типу, він частіше з’являється уже в зрілому віці (після 40-50 років) і розвивається повільно. Пліч-о-пліч з діабетом II типу часто йдуть надмірна вага і гіпертонія – в наш час цей набір є таким собі негативним «стандартом» для людей старшого віку. І не тільки для них. Цукровий діабет II типу все частіше виявляють у дітей, зазвичай на тлі ожиріння. Його можна назвати «хворобою способу життя». 

Симптоми подібні до діабету I типу, проте наростають повільно. Хтось хоче пити багато води – але ж вода це ніби добре; хтось помічає, що їсть все підряд і не гладшає – та це ж просто мрія; часте сечовипускання – напевно, інфекція. Так думають доти, доки лікар у комплексі обстежень не запропонує визначити цукор у крові.

Вироблення інсуліну при цукровому діабеті II типу не порушене, але клітини-мішені втрачають до нього чутливість. Залежність така: підвищений рівень інсуліну призводить до зменшення кількості його рецепторів на клітинах-мішенях. З часом «фабрики інсуліну» – β-клітини підшлункової залози – перестають реагувати на зростання рівня глюкози. Виникає відносний дефіцит інсуліну, через який порушується толерантність до вуглеводів.

Контролювати діабет II типу у більшості випадків вдається за допомогою дієти, яка виключає «швидкі» вуглеводи, таблеток і глюкометра. Коли раціон і лікування незмінні і стан стабільний, самоконтроль достатньо проводити кілька разів на тиждень. Проте головну роль відіграє саме дієта. 

Дотримуватися її буває складно, особливо якщо ще вчора раціон майже повністю складався з заборонених продуктів – солодощів, здоби, смаженої картоплі, макаронів. Але щоб добре почуватися і уникнути діабетичної ретинопатії, ампутації нижніх кінцівок та інших неприємних наслідків хвороби, доведеться схуднути і полюбити овочі, гречку, перлову крупу, відварне м’ясо і цільнозерновий хліб. Це, до речі, корисно і тим, у кого ще немає діабету II типу. 

У вагітних трапляється так званий гестаційний діабет, викликаний змінами гормонального фону. «Гормони вагітності» здатні заблокувати дію інсуліну. Цей стан минає після пологів, але виникає далеко не у всіх вагітних і, отже, не є нормою. Він повинен насторожити – адже гестаційний діабет буває передвісником цукрового діабету II типу, який проявиться вже у старшому віці.

Нецукровий діабет: зовсім не солодко

Найбільш рідкісний тип діабету не пов’язаний ні з підшлунковою залозою, ні з інсуліном, ні з глюкозою. Його викликає нестача або недостатня чутливість до вазопресину – гормону гіпофіза, який регулює утримання води в організмі. При цьому з’являється нестримна спрага, сухість шкіри, часте рясне виділення сечі (до 15-20 л за добу). Рідина втрачається у таких об’ємах, що якщо її запас безперервно не поповнювати, стрімко виникає зневоднення.

Причина нецукрового діабету може критися як у мозку, коли порушується синтез чи секреція антидіуретичного гормону вазопресину, так і у нирках – клітини його не сприймають. У частині випадків пряму причину не вдається встановити. Нецукровий діабет може початися навіть у немовлят – тоді, швидше за все, недуга є спадковою.

Нецукровий діабет, пов’язаний з нестачею вазопресину, лікують синтетичними аналогами гормону. Якщо дефіцит викликало явне ураження мозку, необхідно передусім вилікувати основне захворювання. Ниркова форма нецукрового діабету лікується дієтою з обмеженням солі та білків і знов-таки ліквідацією основної хвороби – адже до цього різновиду нецукрового діабету може вести ряд патологій нирок. Нецукровий діабет, як і цукровий, є хронічним станом та вимагає постійного контролю.