«Нашій третій дитині був фактично підписаний смертний вирок»: пролайф-активістка Геня Самборська про те, чому ненароджених дітей варто захищати

«Будеш зберігати?» Таке запитання часто ставлять вагітним жінкам родичі, лікарі та просто друзі. Його чують, коли у сім’ї вже є кілька дітей, або, навпаки, коли дівчина самотня, коли не влаштовує матеріальне становище чи стан здоров’я, а також якщо у сімейному анамнезі є генетичні захворювання.

Причин рішення «не зберігати» є безліч. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі щороку роблять 40-50 млн абортів, це приблизно 125 тис. на день. В Україні подібних втручань з роками стає менше – у 2010 році зафіксували понад 164 тисяч абортів, а у 2020 році – вже 61 тисячу. У цю статистику входять спонтанні викидні і завмерлі вагітності, однак вона ігнорує медикаментозні аборти. Найчастіше переривають вагітність жінки найбільш активного репродуктивного віку, 20-34 років.

Одні називають аборт «правом жінки», інші – вбивством. Він створює етичні проблеми, які важко розв’язати. Про них і говоримо з головою Всеукраїнського благодійного фонду «За гідність людини» Генею Самборською.

Чи змінилося сприйняття абортів в українському суспільстві за останнє десятиліття? За статистикою, їх стало менше... 

За статистикою абортів стало менше, але дітей продовжують вбивати в лоні матерів за допомогою медикаментозних абортивних засобів. І ця статистика невідома.

Ставлення до абортів змінилось. Багато інформації зараз про розвиток дитини в лоні матері. Маємо науково-документальний фільм «Біологія внутрішньоутробного розвитку». Це чудовий посібник для всіх, хто хоче дізнатись про  розвиток  людини. Фільм схвалений фахівцями медичної та освітньої галузей, також  ми отримали рекомендацію МОН доля використання його в навчальних закладах України.

Багато політиків на словах  негативно ставляться до аборту, але на жаль, у них слова розходяться з ділом.

Як, за Вашими спостереженнями, ставиться до штучного переривання вагітності вітчизняна медична спільнота? 

Багато лікарів ставляться негативно, бодай «про людське око». Найчастіше лікар не є причиною аборту, а інструментом його здійснення. Вони є ніби «ошукані ошуканці». Роблячи аборт, багато хто вважає, що допомагає жінці вирішити її проблему, вийти зі скрутного становища.  Так навчені наші лікарі. Вони теж є свого роду жертвами. Тож ми намагаємося з розумінням підходити до цього і знаходити шляхи співпраці з медиками та допомагати одне одному.

Часом вагітна вважає, що не може дозволити собі мати дитину через життєві обставини, багатьох лякають результати скринінгів, коли кажуть, що народиться дитина з вадами. Як приймати рішення у таких випадках?

Життєві обставини можуть змінитися  непередбачувано, як в кращу, так і в гіршу сторону. Ніколи лікар не може дати 100%, що дитина народиться абсолютно здоровою. 

При негативних прогнозах, подружжя мусить бути свідоме, що ця дитина можливо буде хвора, але це їхня дитина. І чоловік і дружина  повинні усвідомити  що вони стоять перед вибором життя і смерті.  Аборт зробить їх батьками  мертвої дитини. 

Ми з чоловіком пройшли через це страшне випробування. Нашій третій дитині, яка мала народитися, був фактично підписаний лікарями смертний вирок: «Народжувати не можна!  Направити на штучне переривання вагітності». У випадку незгоди нам  малювали майбутнє в темних фарбах з  хворою дитиною. Лікарі дивувались: «Вам потрібна дитина, чи вам потрібна здорова дитина?!» Ми вирішили: нам потрібна дитина, яку дає нам Бог. Я дуже вдячна своєму чоловікові за підтримку. В таку важку, вирішальну хвилину він без жодного сумніву сказав: «Ні! Аборт ми робити не будемо». І я абсолютно впевнена, що жодна жінка не піде на аборт, якщо відчує повну підтримку батька дитини. І ось саме тоді нам необхідно було  захищати свою дитину, яка росла і розвивалась в лоні. Саме тоді я зрозуміла, що ненароджені діти потребують захисту. 

Часто дивлячись на нашого третього сина (до слова, він народився здоровим хлопчиком), я з острахом думаю, що його могло не бути. Я зберегла той документ, де лікар одним розчерком пера віддав перевагу смерті. Зберегла, щоб показувати  своїм дітям, коли вони,  можливо, теж будуть стояти перед вибором.

Що, якщо продовження вагітності загрожує життю жінки? Чи можна тут визначити, чиє життя пріоритетне? 

Кожне людське життя – дане Богом. Воно є безцінним і неповторним. Дуже рідкі випадки, коли вагітність може загрожувати  саме життю жінки. Інколи зачаття дитини необхідно відкласти на певний період часу.  Ми проводимо семінари по методах розпізнавання плідності і пізнання власного біологічного ритму, що допомагає  подружжю свідомо та відповідально планувати або відкладати зачаття дитини.

Аборт часто називають «правом жінки». Чи це дійсно так з юридичної точки зору? 

На жаль, українське законодавство дозволяє вбивати дитину в лоні матері до 12 тижнів вагітності просто за бажанням жінки. Це називають правом жінки. «ЖІНКА» за енциклопедичним визначенням – «людська істота  жіночого роду». Відомо, що  стать визначається від моменту зачаття. Половина із абортованих дітей так само є «людськими істотами жіночого роду». Висновок, що не кожна жінка має право  розпоряджатися своїм тілом.  Права одних через людські взаємостосунки обмежені правами інших. Чи існують випадки, крім аборту,  коли якась жінка (в погоні за професійною кар’єрою, дипломом, стилем життя чи власними інтересами) має законне право  на вбивство невинної, беззахисної людини?

Де шукати допомоги жінці, яка опинилася перед вибором? 

В Україні є багато будинків,  де допомагають жінкам. Ми даємо лікарям координати тих місць, де можуть прийняти вагітну жінку в кризовій ситуації, допомогти їй, підтримати. Ці адреси також відомі багатьом просімейним організаціям.

Розкажіть будь ласка, з чого розпочалася діяльність фонду. Звідки взялася ідея його появи?

Розпочинали діяльність на початку 90-х років, на той час  офіційна статистика показувала більше 1 млн. абортів у рік. Хоча ця цифра реально була  більшою. Відкрита відмова від дітонародження –  це ідея, яка була штучно нав’язана українському народові та почала вкорінюватися у його свідомість за часів радянської влади на територіях колишнього СРСР шляхом прийняття відповідних законодавчих актів. 

Аборти в Україні  стали явищем масовим, повсякденним, доступним.   І група людей, які не могли стояти осторонь того, що відбувається в суспільстві розпочала діяльність   на захист  життя людини  від моменту зачаття і до природної смерті.

В Україні гінекологи мають право відмовитися робити аборти, якщо вважають це неетичним? В Італії, наскільки відомо, така практика дуже поширена. 

У Страсбурзі  Парламентська Асамблея Ради Європи  7 жовтня 2010 р.  ухвалила резолюцію з назвою «Право на заперечення з міркувань совісті при наданні легальної медичної допомоги». Цей документ  гарантує кожній особі, лікарю та медичному закладу право на відмову здійснювати аборт, викидень або евтаназію на підставі власних заперечень совісті.

20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея ООН проголосила «Декларацію прав дитини». Дитина потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи і належний правовий захист, як до, так і після народження. На підставі цих документів українські лікарі можуть робити свій вибір. 

Чи варто віддати самим фахівцям – лікарям, біологам – можливість вирішувати, що етично, а що ні?

З позиції медичної етики аборт є оскверненням та спотворенням високого покликання лікаря, завданням якого – лікувати і рятувати життя людини, а не нищити його прямим втручанням.

підготувала Христина Шепа,

для ПЕРШИЙ.com.ua