На Закарпатті відвідування місць поширення орхідей можна перетворити в туризм

Орхідні - одна з найбільших за числом видів родин рослин. Загальне число родів оцінюють приблизно у 800, а число видів - у 50 000, з них детально описано тільки 20 000 видів. Орхідеї відрізняються різноманіттям колірних забарвлень, ароматів і розмірів. Ці квіти можна зустріти практично у всіх земних екосистемах. Всі орхідеї - багаторічні трав'янисті рослини, що ростуть на ґрунті, каменях і деревах. Найпопулярнішими місцями орхідейного туризму в Закарпатті визнано полонинські зони, де ростуть карпатські орхідеї: Серед цього квітучого різноманіття у карпатських лісах можна побачити, чудові, орхідеї. Звичайно, у них квіти не такі крупні й яскраві, як у тих, що зростають на наших підвіконнях, а значно менші, об’єднані в суцвіття. Ці мініатюри вражають різноманітністю забарвлення, форми, запаху та хитрістю. У деяких орхідей відсутній нектар, тому вони обманними методами залучають комах-запилювачів. Можуть імітувати квітки рослин-нектароносів, або й забарвлення самих комах. Родина Зозулинцеві або Орхідні нараховує більше 25000 видів найкрасивіших квітучих рослин на планеті. «Туристичний шлях «Орхідеї Закарпаття»» Із 70 видів орхідей, які зафіксовані в Україні, на Закарпатті виявлено 51. Квітують вони з середини весни до осені. У травні цвітуть булатки, зозулинці, пальчатокорінники та інші. У червні — ніжна любка дволиста. Це витончена красуня із білими, зібраними в негустий колос квітками. Побачивши її в природі, мимоволі зупиняєшся, щоб насолодитися чарівною представницею із царства Флори і, звичайно, хочеться відчути її запах. Але тут розчарування: вдень вона зовсім не пахне. Свої пахощі любка дволиста починає виділяти ближче до вечора, а вночі навколо неї стоїть приємний, духмяний аромат, на який злітаються нічні метелики. Кожному своєму “гостеві” білосніжна красуня подарує сюрприз — тоненьку ниточку з крихітною кулькою пилку. Так відбувається процес запилення. Серед зелених лісових трав іноді виділяється рослина світло-коричневого кольору. Від землі піднімається вверх стебло з лускоподібними листками, на якому знаходяться квітки. Її товсті численні корені утворюють кубло, схоже на пташине гніздо, тому й називається гніздівка. Це унікальна орхідея. Вона живиться не за рахунок фотосинтезу, а відмерлими рештками на поверхні грунту та в його шарах. Світло в її життєдіяльності зовсім не відіграє ніякого значення. Протягом усього літа можна милуватися цвітінням орхідей роду коручка. Коручка чемерниковидна, або ще її називають широколиста — трав’яниста рослина заввишки 20-100 см. Квітки зеленувато-пурпурові або блідо-рожеві, зібрані в китицю. Найгарнішою представницею роду є коручка болотна. Її квіти більші, до 2,5 см й виділяють п’янкий аромат, який заманює комах. Після відвідин коручки болотної комахи не здатні до польоту, а лише повзають і таким чином переносять пилок з однієї рослини на іншу. Обидва види експерти виявляли на Міжгірщині. Восени квітує скрученик спіральний. Ця орхідея зовсім недавно доповнила список рослин Закарпатської області. Її виявили в 2006 році на території Ужанського національного парку. Згідно даних Червоної книги, в Україні є лише декілька місць зростання скрученика спірального. Крім Закарпаття, зустрічається в Івано-Франківській та Львівській областях. Вона є рідкісною і в Європі. Для орхідних, які зростають в Україні, характерний складний цикл розвитку, тому вони всі занесені до Червоної книги України. Їхнє насіння не проросте, якщо не зустрінеться із специфічними грибами-симбіонтами. Від грибів зародок бере всі поживні речовини для свого розвитку. Кількість популяцій Зозулинцевих в нашому краї поступово зменшується, а деякі види вже й зовсім зникли. Зірвавши квітку для букету або й просто так, люди зовсім не задумуються про те, скільки років має пройти, щоб зацвіла орхідея. Наприклад, любка дволиста починає квітнути аж на одинадцятому році життя. Щоб привернути увагу до цих рослин, Національний банк України випустив пам’ятні монети. У 1999 році — із зображенням любки дволистої, а в 2016 — із зозулиними черевичками справжніми. Її квітки схожі на черевички, які могли би підійти тільки зозулі. Інша легенда розповідає про те, що в квітку перетворився черевичок Венери, який загубила богиня під час прогулянки, тому й називають її ще “венерині черевички”. Ця чарівна орхідея в минулому зростала на Закарпатті. Про її місце зростання в околицях Кобилецької Поляни Рахівського району вказав ботанік-аматор Л. Вагнер у публікації про флору Марамороського комітату (Wagner, 1876). Після нього ніхто з науковців у нашій області її не знаходив. Федір Шандор