Міжгірщина – серце закарпатської природи: на що варто подивитися у живописній місцевості

Здається, немає на Закарпатті місцевості, настільки багатої природними пам’ятками, як Міжгірщина. 

Коли Волове перейменували у Міжгір’я, дехто нарікав: що в цій назві характерного? Тут всі села між горами. Однак у цьому і полягає особливість та краса краю. Тут зібралися найбільше в українських Карпатах озеро і найвидовищніші водоспади, єдиний в Україні гейзер, центр реабілітації ведмедів, «Долина вовків», таємничі бункери і ДОТи часів Другої світової, живе село-музей, а також гірськолижні курорти і безліч гостинних садиб. Щоб відпочити в Карпатах зимою і познайомитися як з чарівною природою, так і зі своєрідною культурою закарпатської Верховини, однозначно варто відвідати Міжгірщину. А ще це – одне з екологічно найчистіших місць в Україні.

Лижний центр

У гірському районі не може не бути гірськолижних курортів. На Міжгірщині їх три – Пилипець, Ізки і Подобовець. Вони, хоч і конкурують, проте на місцевості складають своєрідну мережу і всі розмістилися на горах Боржавського хребта, прекрасних незалежно  від сезону. Мешкати можна у готелях як на території самих курортів, так і у більш віддалених туристичних комплексах, таких як «Озеро Vita» на березі озера у Нижньому Студеному. 

Курорт Пилипець розміщений на висоті 750 м. над рівнем моря. На горах Гимба і Магура-Жиде є як пологі траси для новачків, так і нерівні та круті для досвідчених лижників. За наявності достатнього снігового покриву можна кататися на бігових лижах навіть за межами трас – хоча їх тут 20 км.

Ізки – наймолодший гірськолижний курорт Міжгірщини, розташований на висоті 700 м. Крісельний та бугельний підйомники цього курорту на горі Магура-Жиде запустили у 2007 році. Звідти можна перейти на Гимбу у Пилипець.

Траси курорту Подобовець розміщені приблизно за 1,5 км на північний захід від Пилипця. Тут кілька бугельних підйомників і траси різної складності довжиною до 4000 м.

Наприкінці 2020 року найвисокогірнішу в Україні трасу Т-07-18 «Нижні Ворота – Воловець – Міжгір’я», що веде до курортів Міжгірщини, відремонтували,  тож до них стало простіше дістатися автомобілем.

Синь і Вир

Свого часу природно-заповідний фонд займав майже половину території колишнього Міжгірського району. І тепер площа національного природного парку «Синевир» – 43 000 гектарів. Він розкинувся навколо Синевирського озера. Народна легенда каже, що озеро утворилася зі сліз дівчини Сині, яка плакала за своїм вбитим коханим Виром. Також озеро називають «Морським оком», оскільки у його центрі є острів, який нагадує зірницю. Площа озера – 4-5 гектарів залежно від сезону. У 2021 році за пошуковими запитами Google-Maps&Search нацпарк Синевир потрапив у топ-5 найпопулярніших туристичних місць України. Через парк прокладено безліч екологічних стежок, а для проживання є мотелі і колиби. Нещодавно у парку запланували облаштувати глемпінги – це майже те саме, що кемпінги, але з комфортом на рівні готельного номеру.

Взимку до Синевирського озера можна під’їхати на кінних санях. Навіть вкрита шаром снігу і криги, водойма являє чудову панораму. Окрім легендарного Морського ока, на території парку «Синевир» знаходиться менше озеро Озірце, болото Глуханя, яке є заказником загальнодержавного значення, та шестиметровий Кам’янецький водоспад.

Шепіт Шипота

Одне з семи природних чудес України та чи не найвідоміший у Карпатах водоспад розташований у селі Пилипець біля підніжжя гори Гимба. Перепад висот водопаду складає 14 метрів. У дуже морозні зими Шипіт частково одягається у лід і нагадує застиглий ажурний кришталь, у м’якші потоки води струмують поміж високими кучугурами.

Про виникнення цього водоспаду також є романтична легенда. Розказують, ніби колись дівчина з багатої родини покохала простого сільського хлопця і почала таємно зустрічатися з ним біля підніжжя Гимби. Якось мати дівчини, простеживши за донькою, застала її на побаченні і почала сварити. У цей момент знялася гроза, і зі скелі понісся бурхливий потік води, який змив закоханих. Після цього і з’явився водоспад, а у клекотінні води матері чувся шепіт дочки. За це водоспад і назвали Шипіт. 

Трохи більше ніж за кілометр від Шипота є ще один водоспад під назвою Верхній Шипіт, куди веде пішохідна стежка.

Одинокий гейзер

У Ісландії гарячою водою з гейзерів опалюють будинки. В Україні такий спосіб альтернативного опалення недоступний. Гейзер лише один, на Закарпатті у селі Вучкове в сусідньому урочищі Петровець. Вода у ньому солона, мінеральна і насичена залізом. Водний струмінь виривається на поверхню з періодичністю від 20 хвилин до кількох годин. Гейзер окультурили – вивели у трубу і загородили, так що він у момент виверження схожий на звичайний фонтан. Проте запах сірководню дає зрозуміти, що це дійсно вода глибоко із земних надр.

Музеєфікована дійсність

«Село десяти музеїв і двадцяти пам’ятників» – гордий титул Колочави. Такої кількості культурних об’єктів немає у жодному верховинському селі. Здається, будь-яке явище у Колочаві може перетворитися принаймні у пам’ятник, якщо не в музей. Але скільки їх тут?

1. Музей архітектури і побуту «Старе село»
2. Музей Івана Ольбрахта
3. Музей «Чеська школа»
4. Музей «Радянська школа»
5. Дерев’яна церква Святого Духа, вже недіюча і є музеєм
6. Музей «Колочавська вузькоколійка»
7. Музей «Колочавський бокораш»
8. Музей воїнів-інтернаціоналістів
9. Бункер Штаєра
10. Музей «Лінія Арпада»

Від будинків, у яких жили верховинські селяни, церков, де вони молилися і плотів, які робили бокораші, через залізобетонні бункери зі стрілецькою зброєю і кухнею-шпором, на якій гріли їжу солдати угорської армії у Другу світову, до радянської школи з портретами вождів – великий проміжок часу застиг у музейній формі. Музеї Колочави дають змогу крок за кроком відслідкувати історичний розвиток регіону.