Маргарита: королева і піца

Туристи їдуть до Італії, щоб спробувати справжню італійську піцу. Тим часом у самій Італії неаполітанці щиро переконані, що саме їхнє місто – батьківщина найбільш автентичної піци.

Одного разу в Неаполі

За легендою, історія класичної неаполітанської піци почалася у одному з вузьких провулків прекрасного Неаполя. Розповідають, що в 1889 році король Умберто Iта королева Маргарита Савойська відвідали Неаполь, колишню столицю Королівства Обох Сицилій. Після об’єднання Італії, менш ніж за 30 років до того, місто втратило високий статус, і тепер приймало монархів уніфікованої держави. Останні ж хотіли, щоб місцеві стали лояльнішими до нових правителів, які під час свого візиту зайняли колишню резиденцію неаполітанських королів.

Переказують, що Маргарита Савойська втомилася від вигадливої французької кухні, яка була на піку популярності серед європейської аристократії. Королева вирішила спробувати місцеву їжу, яка була найбільше до смаку неаполітанцям: піцу. Очевидно, вона не могла прийти у піцерію, як звичайна відвідувачка. Тому до неаполітанського королівського палацу Каподімонте запросили шеф-повара і власника однієї з місцевих піцерій Рафаеле Еспозіто.

За легендою, Еспозіто приготував для високої гості три піци. Королеві особливо сподобалась остання, з томатним соусом, моцарелою та гілочкою базиліку. Коли його спитали, як вона називається, кулінар назвав піцу «Маргарита», на честь монаршої особи, котра її вподобала.

Наступного дня Рафаеле отримав подячного листа від великого камергера Камілло Ґаллі. Кажуть, той лист все ще висить на стіні у тій самій піцерії, яка досі працює. А меморіальна дошка на фасаді вшановує столітню річницю винайдення піци «Маргарита».

Таємниця Бранді

Кольори страви нагадують італійський прапор: червоні томати, біла моцарела і зелений базилік. Ця символіка дуже добре пасує королеві об’єднаної Італії.

Втім, істориків насторожили важливі деталі листа, який пред’являли у піцерії як доказ цієї розповіді. Королівська печатка схожа, але не така сама, як інші королівські печатки того часу, а її розміщення не відповідає стандартному. Лист написаний на звичайному папері, не з королівської канцелярії. Нарешті, почерк не співпадає з почерком Камілло Ґаллі, камергера, який нібито надіслав листа. 

Хто ж справді написав той лист? Про це досі сперечаються. Ймовірно, це сталося після того, як Рафаеле Еспозіто продав піцерію синам свого шваґра, братам Бранді – їхнім прізвищем заклад називається до сьогодні. У 1930-х вони переживали скрутні часи і тоді, вірогідно, вигадали цю королівську байку.

Щодо справжності листа немає згоди, але смак піци від того не гіршає. Не змінюється і те, що неаполітанці вважають піцу «Маргарита» своїм кулінарним надбанням. 

Крім того, сьогодні її пропонують незліченні заклади по всьому світу, і в Україні також. Практично всюди, де готують піцу, вона є у меню, з різними варіаціями рецептури. 

Достатньо її замовити http://watatsumi.com.ua/product-category/pizza/ і з’їсти у себе вдома. Необов’язково їхати аж у Неаполь. А втім… Що ж, може. Коли-небудь.