"Йду си вріжу солонину, Вчиню череву гостину" - Закарпатці присвячують вірші салу

У минулі часи сало було дуже важливим елементом харчування завдяки своїй дуже високій харчовій цінності, а також здатності зберігати свої властивості протягом тривалого часу без охолодження. Для Закарпатців сало, або як кажуть на Закарпатті солонина, є традиційною закускою на столі. Закарпатці навіть присвячують вірші солонині. Вірш оприлюднила у місцевій гумор - спільноті  Креденц Сміху, користувач  ‎Віталія Дубанич‎. Далі вірш мовою оригиналу: " Ко не любит солонину, Тот не закарпатець. Тот вопше не українець, А дакий китаєць. А іменно солонину, Не якоєсь сало. А таку, шо лем ї ввидиш А слина вже стікала. Нарізати ї дуже тонко Малими кусками. До ниї вогурка квасного, Чорний хліб скибками. Пару зубку часника, Зеленої цибульки. Файно йде до борщика, А мож і з пасульков. Тот, ко любит солонину, Ніґда не пропаде. Бо дарабча солонини Все ся в хижи найде. Виручит тя солонина, Коли нежданні гості. Бо, вповім вам, солонину Люблят і пани і прості. Нарізавись солонини, Є фляшка на столови. Та й булше ти нич не треба- Гостина готова. От така то солонина, Візитка Закарпаття. Тот, ко має солонину, Тот усе багатий. Доки я вам йсе писала, Слина ня уже залляла. Йду си вріжу солонини, Вчиню череву гостину." Нагадаємо, “Пасуля з капустов” по-закарпатськи Читайте також: Незабаром Закарпатці зможуть офіційно одержати роботу у Німеччині, Чехії, Словаччині й Угорщині