Як Ужгородський національний університет здобував право на життя

Офіційно був заснований у 1945 році, однак передісторія виникнення першого вишу у краї нараховує кілька століть. Перебуваючи в складі різних держав (Угорщина, Австрійська імперія, Австро-Угорщина, Чехословаччина), спроб організації вищої освіти було чимало. Вперше про це  відкрито заявили  на І-му слов’янському з’їзді  в Празі 7 червня 1848, на якому були задекларовані наміри створити спочатку богословські, вчительські семінарії, а згодом і вищі інститути-гімназії, ліцеї, університет.  На жаль, ці вимоги не були задоволені. Уже 24 грудня 1919 року у рішенні автономної директорії Підкарпатської Русі було зафіксовано про необхідність заснування в Ужгороді «руського університету», на якому мали б діяти 3 факультети: філософський, правничий та теологічний. Це рішення було надіслане в Прагу в Інститут педагогіки ім. Я.А. Коменського, однак через «економічні» труднощі та «відсутність кваліфікованих кадрів» у їх проханні було відмовлено. Це питання продовжувало підніматися і у 1926-1927-х роках. Не зважаючи на всі старання, місцевій владі виключно власними силами не вдалося забезпечити функціонування вишу. Саме тому, ЦК КПЗУ І НРЗУ звернулися до центральних керівних органів. Звернення не залишилося без уваги і 18 жовтня 1945 року ЦК КП(б)У та Рада Народних Комісарів УРСР  ухвалили спільну постанову «Про відкриття державного університету в м. Ужгороді». Перший дзвінок для перших студентів пролунав 15 жовтня 1945 року. Уже стало хрестоматійною згадка про те, як західні газети намагалися принизити факт відкриття першого в історії Закарпаття вищого навчального закладу, мовляв, в Ужгороді відкрили гімназію, яку неписемні русини назвали університетом. Але найкращим спростуванням галасу західних недоброзичливців стало швидке зростання вузу, в становленні якого брали безпосередню участь вищі навчальні заклади Москви і Ленінграда, Саратова і Казані , Тбілісі і Баку. Вони надсилали обладнання і літературу, направляли молодих викладачів і випускників аспірантур, багато з яких стали професорами, очолили нові наукові напрямки і завоювали авторитет молодому вузу в Ужгороді. Того далекого жовтневого дня 1945 року, поріг чотирьох факультетів (історичного, філологічного, біологічного та медичного) переступили перші 168 студентів - сини і дочки лісорубів, солекопів, виноградарів, а також демобілізовані воїни і партизани. Перші заняття проходили в аудиторіях нинішнього хімічного факультету. Вже у 90-х роках на дев'яти факультетах вузу навчалося близько 8 тисяч студентів 23 національностей, освоюючи 18 спеціальностей і спеціалізацій. У складі університету сьогодні функціонують 20 факультетів та  111 кафедр. Сюди приїздять навчатися студенти з інших країн.  Університет входить до переліку найкращих — за показниками освітньої, наукової, міжнародної, інноваційної та інформаційної діяльності — вищих навчальних закладів України, посідаючи 20 позицію в консолідованому рейтингу, 24 місце у рейтингу Вебометрікс, 16 — у рейтингу SciVerse Scopus та 36 позицію у рейтингу ТОП — 200 вишів України. Тож, яким тернистим не був шлях становлення вищої освіти на Закарпатті, закарпатці усе ж таки вибороли своє право здобувати освіту на рідній землі й показувати неабиякі успіхи не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Марія Кочмарь