Хондропротектори: чи працюють "захисники суглобів"?
Як випливає з назви, хондропротектори покликані захищати суглоби. При дегенеративних захворюваннях суглобів потрібно регенерувати хрящову тканину та завадити подальшому її руйнуванню. На це і спрямовані хондропротектори.
Більшість препаратів цієї групи, таких як «Терафлекс» https://ukr-life.com.ua/instrukciya-po-primeneniyu-terafleks-bajer/ покладають це завдання на хондроїтин і глюкозамін. Хондроїтин (хондроїтинсульфат) входить до складу синовіальної рідини. Він та його похідні відіграють важливу роль у метаболізмі в хрящах та суглобах. Глюкозамін, який виробляє хрящова тканина, необхідний для утворення хондроїтину.
Якщо хондроїтину не вистачає, є сенс цю нестачу поповнити. Розробили кілька поколінь засобів, які мають доставити в організм хондроїтин і глюкозамін:
- Хондропротектори першого покоління – продукти з тваринної або рослинної сировини, багатої на хондроїтин та глюкозамін.
- Друге покоління об’єднує препарати, де є очищений глюкозамін або хондроїтин.
- До третього покоління належать препарати, в яких хондроїтин та глюкозамін поєднуються. Часто склад збагачений вітамінами, жирними кислотами та іншими добавками, іноді – знеболювальними або нестероїдними протизапальними препаратами.
Те, чи потрібні ці речовини для суглобів, питань не викликає. Сумніви є в іншому – чи ефективні вони у разі прийому у вигляді лікарських засобів, чи розщеплюються на дрібні складові та не досягають цілі. Цю тему досліджують давно, і про ефективність хондропротекторів досі сперечаються.
Дж. Б. Робінсон ще у 1968 році помітив різні хімічні форми глюкозаміну радіоактивним вуглецем, після чого їх вводили ін’єкційно та давали у вигляді таблеток щурам. Максимальна концентрація в плазмі при пероральному введенні була 1,7% для однієї з форм, для решти виявляли тільки слідові кількості. Після ін’єкцій у плазму проникало до 12% речовини, проте така форма для тривалого щоденного прийому не зовсім зручна.
У 2015 році вийшов Кохрейнівский огляд наукових публікацій, які стосувалися лікування остеоартриту за допомогою хондроїтину сульфату (одного або в комбінації з глюкозаміном). 43 розглянуті дослідження показали, що хондроїтин все-таки знижує біль сильніше за плацебо.
Міжнародне товариство з вивчення остеоартриту присвоїло «невизначену» рекомендаційну категорію хондроїтину і глюкозаміну, якщо їх призначають для полегшення симптомів. Це означає, що робоча група знайшла надто мало наукових доказів для підтвердження ефективності, або що лікування має досить високий рівень ризику в поєднанні з низькою користю. У випадку хондропротекторів радше перше, оскільки у них не так багато протипоказів і побічних ефектів. Рішення про їх прийом мають зважувати лікар і пацієнт в конкретних індивідуальних обставинах. Але вказано, що для модифікації, тобто зміни перебігу захворювання, хондроїтин і глюкозамін не підходять.
Захисники хондропротекторів відповідають, що чекати швидкого ефекту від даних засобів не варто, адже це – будівельний матеріал для суглобів. Проте навіть вони рекомендують хондропротектори на ранніх стадіях або як профілактику захворювань суглобів, причому лише в комплексі зі зміною способу життя (зменшенням навантаження на суглоби). А в запущених випадках знадобиться серйозне лікування, аж до оперативного втручання.
Коментарі - 0