Боротьба за воду на Свалявщині - мешканці вимагають повернути вкрадений водогін

Уже протягом кількох років Полянська об’єднана громада намагається відсудити в ПАТ «Укрпрофоздоровниця» водопровід «Луг», який забезпечує водою всі санаторії та жителів сіл Поляна й Солочин. Трохи з історії будівництва водогону: його проектував і прокладав комбінат благоустрою, який на той час перебував у системі «Укрпрофоздоровниці». У зв’язку з реорганізацією цього приватного акціонерного товариства комбінат ліквідували, а водогін продали дочірньому підприємству «Сонячне Закарпаття». Іван Дрогобецький, голова Полянської об’єднаної громади, розповів «Карпатському об’єктиву», що проблемна ситуація з водогоном виникла з моменту передачі сільською радою житлового фонду в комунальну власність. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, треба було водночас передати й усі комунальні об’єкти, які належали до житлового фонду. «Річ у тім, що 25 травня 2000 року між об’єднанням «Закарпаткурорт» та санаторієм «Сонячне Закарпаття» ніби була укладена угода купівлі-продажу, але її оригіналу ніде немає. Прошу звернути увагу на те, що «Укрпрофоздоровниця» ні покупцем, ні продавцем у договорі не фігурує! Після того як Полянська сільська рада звернулася до суду з вимогою визнати за територіальною громадою право власності на водогін «Луг», з’являється та ж «Укрпрофоздоровниця», яка показує реєстраційне посвідчення 2001 року, в якому є запис, що вона нібито придбала водогін «Луг» у 2000-му, однак самої угоди купівлі-продажу не надає, на питання суду, де цей документ, у кого купили об’єкт, за скільки, відповідь одна: «Не знаємо». Цікаво й те, що цієї угоди немає ні в одному державному реєстрі! «Укрпрофоздоровниця» якимось чином за вигаданими документами зробила фіктивну угоду купівлі-продажу, дати якої не сходяться навіть у матеріалах справи, яку наразі розглядає суд. Так, водогін ніби продали 25 травня, а придбали в жовтні, тобто продали раніше, ніж купили, майже на 7 місяців. Можна зробити тільки один висновок: реєстраційне посвідчення – липа, іншого пояснення немає. Зараз у суді вони заявляють, що зникли оригінали угод купівлі-продажу і в них нема ні матеріалів інвентаризації, ні будь-яких інших документів, що підтверджували купівлю. Тому ми вже другий рік поспіль судимося, і це вже по другому колу, бо Вищий господарський суд повернув справу на повторний розгляд. Я вважаю, що це посвідчення видано з порушенням законодавства, не відповідає взірцям, які діяли на той час», – обурюється Іван Іванович. Голова Полянської об’єднаної громади переконаний, що такими діями «Укрпрофоздоровниця» не дає громаді розвиватися та в повному обсязі виконувати свою функцію як органу місцевого самоврядування. Серед її обов’язків і надання комунальних послуг населенню, у тому числі забезпечення питною водою. Варто додати, що два роки тому за кошти сільської ради була добудована нова гілка водогону, бо не вистачало води. «Виходить не дуже логічно: ремонтувати трубопровід маємо ми, а гроші від населення отримує санаторій «Сонячне Закарпаття». Вони віддали нам проблему – житлові будинки, а ті об’єкти, які приносили прибуток, забрали собі. Таким чином виконали постанову Кабінету Міністрів рівно на ту частину, яка приносила їм збитки. Водогін «Луг» має бути повернутий у законну власність громади для того, щоб мати право привести його в належний стан. Адже наразі він не здатний узагалі забезпечувати водою таку кількість населення та готелів», – каже Іван Дрогобецький. Тим часом, жителі с. Поляна розповідають, що водопровід дуже погано функціонує: зранку води нема, її потрібно набирати вночі. Це спричинює великі труднощі для місцевого населення. Тому вони постійно приїжджають на всі судові засідання і сподіваються, що до них теж дослухаються. «Думаєте нам цікаво кожного разу стояти на холоді, навіть під дощем, і вимагати справедливого рішення суду! Але обставини вимагають, щоб ми всі разом відстоювали своє право на належне використання водогону та можливість отримувати воду, бо без неї життя немає, – розповідають люди. – Ми будемо організовувати акції протесту, поки ситуація не вирішиться. Водогін має належати громаді». Місцеві мешканці переконані, що стали заручниками комерційної структури, яка просто захопила водопровід. За багато років у його ремонт не було вкладено жодної копійки. Подають неякісну, мутну та брудну воду. Надра мають належати громаді, бо вона несе відповідальність за всіх: і за підприємців, і за людей. Житель с. Поляна Герніх Бочко розповідає, що водогін був у першу чергу розрахований на населення, а в той час як у них води нема, у санаторії вона є. «Ніякого графіку подачі води не існує, вони роблять, що хочуть, а ремонтувати водогін має громада за свій рахунок, хоч до нього підключені всі корпуси санаторію «Сонячне Закарпаття». Через таку проблему вже навіть потічки регіону почали висихати. Населення не має навіть додаткової запасної води. Коли водопровід належатиме громаді, то ми нарешті зможемо його обслуговувати. Якщо водогін нам таки віддадуть, то ми знайдемо кошти на модернізацію і зробимо все необхідне, щоб села нарешті мали хорошу питну воду», – зазначає пан Генріх. Люди погрожують, що якщо водопровід не нададуть у їхню власність, то води не матимуть і санаторії. Варто зауважити, що зараз вода тут безкоштовна, а платять тільки підприємці, і то незначні суми. Після низки судових засідань, останнє з яких відбулося в Господарському суді Закарпатської області 18 вересня, не досягнувши бажаного, мешканці Полянської громади вийшли на протест і перекрили всі в’їзди до села. Вони переконані, що рішення суду є незаконним, та налаштовані відстоювати свою точку зору до останнього. Для розуміння повної картини ми звернулися до генерального директора санаторію «Квітка полонини», заслуженого лікаря України Павла Ганинця, щоб почути його точку зору щодо проблемної ситуації. «Я працюю в системі охорони здоров’я понад 43 років, тому пам’ятаю, коли будувався водогін «Луг» і ким саме. Від був прокладений за рахунок коштів санаторіїв «Квітка полонини», «Поляна» та «Сонячне Закарпаття» з розрахунку на забезпечення водою близько 2 тисяч відпочивальників. Пізніше для працівників санаторіїв побудували окреме житло – три будинки, які теж приєднали до цього водогону. Тоді проблем ніяких не виникало, адже води вистачало всім», – згадує Павло Павлович. Він розповідає, що з часом до водогону без будь-яких дозвільних документів приєдналися жителі сіл Поляна та Солочин. Проблема виникла близько 15 років тому, коли почалась інтенсивна забудова території біля «Сонячного Закарпаття» без урахування того, скільки води можуть дати згаданий водогін та водозабір. «Перед тим як надати дозволи на будівництво, потрібні техумови, які передбачають підключення до водогону. Я переконаний, що жоден з новозбудованих об’єктів не має відповідних документів, а їх на сьогодні нараховується близько 30, і відпочивають там понад тисячу осіб одночасно. На мою думку, сільський голова перед тим, як давати дозвіл на будівництво, мав би спочатку забезпечити інженерні мережі», – каже головний лікар. Павло Ганинець визнає, що наразі дійсно є проблема з водопостачанням, особливо у високий сезон і засушливе літо, бо водою користуються безконтрольно як жителі обох сіл, так і приватні садиби. Якби всі вони мали лічильники і був би контроль за водою, то навіть при такому дефіциті можна було б якось регулювати водопостачання, і ця гостра проблема зникла б сама собою. У багатьох приватних оселях приймають відпочивальників, там побудовані басейни, фонтанчики. При цьому слід розуміти, що для роботи водогону потрібні певні експлуатаційні затрати, треба утримувати техніку, яка обслуговує водогін, виплачувати заробітні плати працівникам – це все лягло на плечі «Сонячного Закарпаття». «Платимо за воду тільки ми і санаторій «Поляна». Інші формально ніби підключені, і лічильники знаходяться на їхній території. Однак доступу до них «Сонячне Закарпаття», на балансі якого перебуває цей водогін, немає. Воду наразі беруть повністю безконтрольно. Я за те, щоб тим водогоном користувалися і приватні оселі, я навіть за те, щоб ті люди, які не приймають відпочивальників, узагалі не платили за воду. Але якщо вже жителі Солочина чи Поляни мають гостей, то хай би платили за воду за тарифами», – наголошує Павло Павлович. На думку генерального директора «Квітки полонини», з одного боку, добре, що Іван Дрогобецький підсилив водогін «Луг» і дав воду жителям Поляни. «Якщо він включився у водогін, який належить «Укрпрофоздоровниці», то мав би співпрацювати з нею, а не звинувачувати в тому, що вона відібрала в жителів Поляни ці споруди. Він перевертає все з ніг на голову і сам хоче захопити водогін, який йому не належить, адже завжди був на балансі «Укрпрофоздоровниці». Є свідоцтво на право власності, занесене в Єдиний державний реєстр. Однак Іван Дрогобецький хоче, щоб водогін належав йому і він самостійно вирішувати, на яких умовах подавати воду «Квітці полонини», «Поляні» та «Сонячному Закарпаттю». «Водогін як і був у системі «Укрпрофоздоровниці», так і залишився там. Утім пан Дрогобецький не може з цим змиритися, він програв усі суди, але навіть після цього влаштовує вуличні демонстрації, перекриваючи дорогу в Поляні – відпочивальники чотири години не могли добратися до санаторію. Зараз цю проблему підняли на рівень усієї країни. Це формує негативне враження про наш регіон, адже замість того, щоб приваблювати сюди туристів, створювати позитивний імідж, ситуація нагнітається», – констатує Павло Павлович. Проблеми з водопостачанням з’являються тільки в засушливі періоди, адже перш за все водогін був розрахований на певну кількість споживачів, а тепер вона суттєво збільшилася. Вирішенням цього питання стало б прокладення нового водогону, а натомість зводяться лише нові приватні санаторії та житлові багатоповерхівки, до речі, в охоронній зоні очисних споруд. Дозволу на підключення цих об’єктів ніхто не давав, але вони все одно продовжують будівництво. «У 90-х роках у нашому краї вже була схожа проблема з енергопостачанням. Усі страждали від постійних перебоїв з подачею струму. Тоді голова райдержадміністрації зібрав підприємців та переконав, що це насамперед в їхніх інтересах усунути проблему. Тоді вони спільними зусиллями зібрали кошти, поставили новий трансформатор і вирішили питання. Тепер потрібно зробити так само», – упевнений пан Павло. Отже, ми не можемо стати на бік жодної зі сторін, але певного висновку все-таки дійшли. Якщо представники влади хочуть зробити добро для населення краю, то в першу чергу мають знайти консенсус та порозуміння між собою – без цього справа не зрушить з мертвої точки. Вікторія КОПИНЕЦЬ За матеріалами: http://life.ko.net.ua