Аденоїди на марші: як виявити і чим лікувати
Одним з найпоширеніших захворювань ЛОР-органів у дітей є аденоїди – надмірне збільшення носоглоткового мигдалика.
Носоглотковий мигдалик розташований на задній верхній стінці носоглотки. З одного боку, лімфатична тканина там необхідна, оскільки вона активно виробляє імунні клітини, які дуже потрібні у місці, куди потрапляють всі бактерії і віруси, які ми вдихаємо. З іншого – з таким розміщенням мигдалик, збільшуючись, може звузити просвіт дихальних шляхів. Це явище і називається аденоїдами. Лікарі-отоларингологи https://rodyna-medical.com.ua/project/otolaryngologiya-u-lvovi/ стикаються з ними доволі часто – на аденоїди припадає понад 50% патологій ЛОР-органів у дошкільнят.
Невдалий захист
Від подібної проблеми потерпають, як правило, маленькі пацієнти. Аденоїди виявляють у 5-8% дітей віком 3-7 років. У старшому віці частота захворювання знижується, і після 15 років гіпертрофію носоглоткового мигдалика знаходять дуже рідко, хоча у окремих випадках мати її можуть і дорослі – як недолікувану проблему з дитинства.
Вікова специфіка пов’язана з тим, що у маленьких дітей мигдалики найактивніше функціонують як імунний орган, досягаючи максимальних розмірів приблизно у 6 років, після чого починають зменшуватися.
Коли дитячий організм стикається з ескадрильєю незнайомих патогенів, які витають у повітрі, носоглотковий мигдалик, намагаючись виробити більше імунних клітин, починає прирощувати лімфатичну тканину. Інколи, зазвичай випадках після перенесених одна за одною інфекцій, він розростається надто сильно.
Це викликає ряд неприємних, а часом навіть небезпечних симптомів:
- Ускладнене дихання через ніс
- Нічне хропіння
- Хронічний риніт
- Отит, погіршення слуху
- Часті головні болі
- Гугнявий голос
- Загальне зниження імунітету, часті ГРВІ
- Гіпоксія
- Зміна прикусу і форми обличчя
- Апное сну (на пізній стадії)
Ефект, як видно, виходить прямо протилежним тому, чого домагався носоглотковий мигдалик, нарощуючи «м’язи».
Симптоми аденоїдів не дуже специфічні, і виявити причину погіршення здоров’я самостійно не вийде. Носоглотковий мигдалик досить глибоко захований, і роздивитися його може тільки лікар в ході обстеження за допомогою спеціальних інструментів. Адже аденоїди слід відрізнити, наприклад, від поліпів у носі, які являють собою розростання епітеліальної тканини слизових оболонок. Обидва захворювання дають однакову симптоматику, але вимагають різної терапії.
Операція без варіантів?
Не в усіх випадках аденоїди потребують оперативного лікування. На ранній стадії, коли порушення дихання виражене слабо, призначають консервативну терапію – протизапальні і судинозвужуючі препарати, фізіотерапію, інгаляції, промивання носових проходів. Якщо ж аденоїди виросли до другої чи третьої стадії, коли дитина і вдень, і вночі дихає переважно ротом та часто хворіє, а до того ж бували випадки зупинки дихання усі сні, показане хірургічне втручання. Операцію з видалення аденоїдів можуть проводити як під загальним, так і під місцевим наркозом.
Аденоїди підступні – навіть після того, як їх виріжуть, вони здатні з’явитися знову. На це впливає і якість проведення операції (використовувалася методика, за якої мигдалик видалили не повністю), і те, що організм, відчуваючи потребу в лімфатичній тканині у цій ділянці, починає активно ростити її заново, щоб заткнути «діру» в обороні. Рецидив аденоїдів після операції найчастіше спостерігається у дітей до 5 років та пацієнтів, схильних до алергії. Є також діти, у яких підвищене розростання аденоїдної тканини закладене генетично. При повторному виявлені аденоїдів необхідна нова операція.
Коментарі - 0